ОСВІТНІЙ ВИЇЗД

ПОЛЬСЬКИМИ СЛІДАМИ

5-7 липня члени та волонтери Студентського польського клубу вирушили по Україні польськими слідами – замками та палацами.

Під час виїзду ми об`їхали Житомирщину, Тернопільщину, Львівщину та Рівненщину.

Перший населений пункт на нашому шляху – це місто Любар. Місто, яке після Люблінської унії 1569 року перейшло до Польщі. До наших днів в Любарі збереглося кілька архітектурних пам`яток, пов`язаних з польськими власниками міста. Костел святого Михайла і Домініка збудований у 1752 році. Будівництво розпочав князь Франчішек Любомирський. Після його раптової смерті будівельні роботи продовжили домініканці. У радянські часи храм було закрито і частково зруйновано. Після здобуття Україною незалежності храм відновлено. Монастир святого Георгія був заснований в 1666 році греко-католиками. У 1775 році при монастирі була побудована василіанська дитяча школа. У 1963 році в приміщенні школи відкрили Любарський професійний ліцей, кий діє і до сьогодні.

Після Любара ми вирушили в чудовий замок-палац в Білокриниці. У XVI столітті поселення опинилося під правлінням роду Збаразьких, які побудували тут замок. В даний час тут знаходиться Кременецький лісотехнічний коледж. Поруч знаходиться гарний дендрологічний сад.

Наша подальша дорога привела до Кременця (тернопільська область). Ми дізналися історію замку в Кременці, де залишилися лише руїни фортеці XIII-XIV століття, яка була перебудована в XVI столітті. Замок зведено на вершині гори Боні, де збереглися на сьогодні лише стіни – зі сходу вежа з брамою і платформою зі сторони прірви, фрагменти муру. Дуже цікава була екскурсія в Музей Юліуша Словацького.

Далі наша дорога вела через місто Броди (львівська область), яке має дуже багату історію. У пошуках польських слідів, знайшли палац Тишкевичів, який був побудований в 1912 році. Палац знаходиться в хорошому стані і навколо нього гарно облаштована територія. На сьогодні там знаходиться Бродівське лісове господарство. Ми також побачили руїни палацу Потоцьких, який було збудовано в середині XVIII століття, спочатку як великий дерев`яний будинок, а потім як скромний палац в стилі рококо. Будівля складається з центрального корпусу, оздоблений по всій висоті пілястрами. У 1755 році в палаці відбулося весілля Теофіли Потоцької, дочки Станіслава Потоцького. А в центрі міста стоїть красива бродівська "маленька ратуша".

У вечері ми приїхали до Львова, де ми побачили Палац Потоцьких (побудований в 1880 році в класичному стилі), Архієрейський Собор Успіння Пресвятої Богородиці (на сьогодні латинський собор) – один з найстаріших храмів Львова. Церкву Божого Тіла і домініканський монастир, нині греко-католицька Церква Пресвятої Євхаристії – один з найбільших барокових пам`яток Львова та безліч інших історично цінних місць.

У неділю ми рушили до місцевості, в якій з нас ніхто ще не був, але куди всі хотіли потрапити – місцевість Жовква. Жовква була заснована в 1597 р. коронним гетьманом Станіславом Жолкевським. Замок у Жовкві був улюбленою резиденцією короля Яна III Собеського, де він проводив багато часу. Замок будувався в 1594-1610 роках. Король зміцнив місто, прикрасив його в стилі бароко, сюди привозив свої численні військові трофеї.

Іншим дуже важливим пам`ятним місцем є Костел святого Лаврентія (XVII-XVIII ст.). Спочатку костел виконував функцію сімейної гробниці родини Жолкевських, Даниловичів і Собеських. Після Другої світової війни в костелі було облаштовано склад. В руки католиків святиня повернулася після 1991 року, в даний час ремонтується переважно за польські кошти. У церкві можна побачити чудові епітафійські скульптури. На одній стороні скульптура гетьмана Жолкевського i його сина Яна, на іншій стоять обличчями до вівтаря, дружина гетьмана Регіна і її дочка Софія Данилович, яка, успадкувавши після смерті брата м. Жовкву, зробила багато для того, щоб місто розвивалося в достатку.

На зворотному шляху до Житомира відвідали Дубно, аби побачити замок – родинний маєток князів Острозьких, побудований в XV столітті. Замок був приватною власністю не тільки князів Острозьких, а й Заславських, Сангушків і Любомирських. В кінці XIX століття. цей замок-фортеця заселили військові. З тих пір в ньому дислокувалися різні військові частини. І саме в той період зруйновано актову залу. Після проголошення незалежності України тут відкрився музей. Замок відродився – відновили палац Любомирських і флігель, дали друге життя оборонним мурам, відкрився доступ до казематів, де на думку істориків можна було в`їхати на возі і назад, вирізано дерева перед замком, що закривали панораму. На сьогоднішній день це найбільш доглянутий замок в цьому регіоні.

Дякуємо всім учасникам виїзду за приємне родинне товариство. Сердечно дякуємо нашому екскурсоводу Юлії Новицькій та Фундації «Допомога полякам на Сході» за можливість пізнавати польську історію.

Проект реалізовано в рамах опіки Сенату Речі Посполитої над Полонією і Поляками за кордоном за підтримки Фонду «Допомога полякам на сході».

Актуально —>