ВІДКРИТТЯ
ПАМ’ЯТНИКА З НАГОДИ 153-Ї РІЧНИЦІ БИТВИ ПІД ІВНИЦЕЮ МІЖ УЧАСНИКАМИ СІЧНЕВОГО ПОВСТАННЯ ТА РОСІЙСЬКИМИ ВІЙСЬКОВИМИ ЧАСТИНАМИ
10 травня в смт. Івниця (Житомирська обл.) відбулося урочисте відкриття пам`ятного знаку, присвячене 153-річниці зіткнення під Івницею польських повстанців з російськими військами. У заходах взяли участь: заступник посла Республіки Польща, радник міністра Рафал Вольський, військовий аташе при Посольстві РП у Києві, Генеральний консул Республіки Польща у Вінниці Томаш Олейнічак, керуючий Києво-Житомирською дієцезією Римо-Католицької Церкви архієпископ Петро Мальчук. Представники обласної і місцевої ради: представник Житомирської обласної адміністрації Олександр Пивоварський, голова Андрушівської райдержадміністрації Олександр Дудар, сільський голова с. Івниця Петро Кузьменко, духовенство, місцева полонія та мешканці селища.
На початку урочистості виступив радник Рафал Вольський, згадуючи про загрозу зі сторони східного сусіда, яка так само як 153 тому, так і зараз нависла над Україною. Далі, виступив голова МТППУ Пьотр Цярковскі, розповідаючи про героїв битви під Івницею в 1863 р. – Петра Хойновского i Владислава Хеншеля. Пам’ятник освятив архиєпископ Петро Мальчук.
Під час урочистої частини співав хор «Світич» з Ніжина, який виконав твори «Богородиця» і інші польські патріотичні пісні, а також хор Андрушівського районного будинку культури, який запропоновав українські народні пісні.
Відкриття пам`ятника відбулося за підтримки Посольства Республіки Польща в Україні та Міжнародного Товариства Польських підприємців в Україні
10 травня 1863 р. у битві під Івницею під керівництвом Владислава Хеншеля та Пьотра Хойновського брали участь кілька десятків піших повстанців та загін кінноти з 90 вояків. В результаті зіткнення повстанці були розбиті, В. Геншель прикриваючи відступ П. Хойновського отримав поранення і був вбитий російськими військовими. Поранений П. Хойновський потрапив у неволю, де, після відмови просити помилування, був засуджений до смертної кари.
Пьотр Хойновский — поляк українського походження. Навчався у Київській гімназії, на природничому факультеті Київського університету, а згодом у Петербурзькій військовій академії. За політичну діяльність був відрахований з навчання і відправлений на службу в саперні війська, дислоковані в Україні. Після кількох років служби отримав згоду на повернення до Петербургу та поновлення на навчання у військовій службі. Отримавши звістку про початок Січневого Повстання, Хойновський покидає навчання, таємно відправляється в Україну, роблячи по дорозі закупки зброї. 20 квітня 1863 року у Києві був призначений начальником Житомирського військового округу, отримавши згодом від цивільного начальника повіту відповідальність за створення партизанських загонів.
Владислав Хеншель — народився бл. 1831/33 р. в Литві в незаможній родині. У 1856 р. прибув до Києва, де спочатку здобував медичну, а згодом математичну освіту. Був учасником всіх патріотичних організацій та об`єднань, які діяли при Університеті (Товариства Братньої Допомоги, Польської Бібліотеки, був співзасновником Товариства св. Володимира, маючи на меті організацію молоді і «народження польської стихії»). За організацію маніфестації проти царської влади був засуджений до ув`язнення, в якому провів кілька місяців. Після звільнення став одним з авторів таємного листа «Відродження». Другий арешт означав для Хеншеля виселення з Києва та заборону повертатися до міста. Після цього оселився в житомирському повіті, де був начальником цивільної адміністрації. Тут майже одразу почав організовувати сили для майбутнього повстання. Після вибуху повстання організував на Житомирщині повстанський загін з кілька десятків вояків, керівництво яким доручив Пьотру Хойновському.